Диригування як вид мистецтва

Диригування є важливою часткою музичного виконавства, в якій найбільш глибоко і масштабно проявляється його суть. Серед багатьох музичних професій, професія диригента є найбільш складною і відповідальною. Будь-який музикант-виконавець розподіляє свою відповідальність тільки з тим інструментом або голосом, який допомагає йому продемонструвати своє виконавське мистецтво. Виконавці, які приймають участь у колективах – ансамблях, хорах або оркестрах – розподіляють між собою загальну відповідальність. Диригент знаходиться в особливих умовах; його інструментом є цілий колектив виконавців. 
      Диригування (з французької ) – керувати, управляти, тобто, підкорити собі колектив, повести його за собою, що, власне, складає головну мету диригента. Диригент забезпечує ансамблеву злагодженість і технічну досконалість виконання, прагне передати музикантам, якими він керує свої художні наміри, розкрити у процесі виконання власне бачення творчого задуму композитора, розуміння змісту та стилістичні особливості даного твору. 
      «Диригент відповідальний перед слухачами не тільки за себе, але й за той колектив, яким він керує, – писав відомий диригент О. П. Іванов-Радкевич, крім цього, диригент відповідальний ще й перед самим колективом; його завдання полягає в тому, щоб вказати кожному виконавцю колективу, як він повинен грати, щоб його виконання з найбільшою повнотою розкривало творчі наміри композитора». 

Мистецтво диригента розкривається у його творчій інтерпретації музичного твору. Свої художні наміри він передає колективу виконавців за допомогою жестів, виразної міміки, а також пояснювального слова під час репетиції. За визначенням чудового викладача, талановитого ентузіаста хорової культури К. Ольхова: «...диригування це своєрідний переклад музики на мову жестів та міміки, переклад звукового образу в візуальний з метою управління колективним виконанням. Природність диригентської мови, її опора на загальножиттєві та специфічні музичні асоціації роблять її зрозумілою як музикантам-професіоналам, так і малопідготовленим учасникам аматорських колективів, та навіть у певній мірі – слухачам». Складність диригентської професії обумовлюється її поліфункціональністю. Диригент створює своє трактування музичного твору, обирає варіант конкретного звукового її втілення, докладно розподіляє час звучання і контролює якість виконання. Осягаючи композиторський задум, він передає своє уявлення ідейно-художнього змісту твору виконавцям і добивається від них достеменного донесення задуманого до слухацької аудиторії. В необхідних випадках диригент під час виконання корегує звучання хору (оркестру). Диригент сьогодні – це й актор, і режисер виконання, а також вихователь виконавського колективу. Щоб створити умови для усвідомленого виконання музики, необхідний постійний і напружений психологічний контакт диригента з оркестром або з хором і слухачами. А для цього необхідні інші, ніж у інструменталістів, людські і музичні здібності, а головне – особливі особисті якості і достоїнство. Тому в сьогоденні диригування є одним з найбільш складних видів музично-виконавського мистецтва.